Вікторія Кузьменко

ментор

важко почуватися потрібною коли кожен має камеру

Проснулась о шостій, бо клієнт з Львова хотів встигнути до обговорення перед робочим днем. Перевіряти raw матеріали, двадцять хвилин дрібних правок по кольору, потім монтаж третього ділу серіалу для бренду одягy. День виблискував між дедлайнами, до вечора встигла ще зробити сторіз для місцевої кавярні. Ніколи не розуміла чи працюю я багато чи просто не вмію відмовляти. Люди кажуть що відеомейкер це про творчість і свободу, але більшу частину часу ти просто втомлений виконавець, який сам за себе домовляєся, знімає і монтує, не маючи вихідних місяцями. Зарплата підтягується після третього року, якщо вмієш продавати себе, але перші два це стрес і відчуття що тебе можна замінити будь ким зі смартфоном. Для мене все змінилося коли я перестала конкурувати з ціною і почала продавати спільну історію замовнику. Якщо шукаєш стабільність, то це не твоя дорога, якщо хочеш відчувати кожен проект як свій, то воно варте спроби, попри все.

Вікторія Юрченко

ментор

Відеомейкер — жива професія, але не для всіх

Питання про картриджний сервіс? Це вже ніша, але вона жива, компанії все ще шукають, але зарплата там взагалі не та. З відео інакше, тут хоч гроші нормальні, якщо вмієш. Головне — не сиди на одному рівні, постійно треба підтягувати навички, дивитися що нового знімають. Хто добре знає монтаж і може знімати на телефон з правильним світлом, тому завжди буде робота. Але починати важко, перший рік це в основному фріланс за копійки і не розумієш чи виживеш. Якщо не готовий на це, навіть не починай.