Робота без зарплати як новий тренд

3 хв читання

350

1

Робота без зарплати як новий тренд

Всім привіт! З вами Профітроль — ваш улюблений інтернет-аналітик та професійний розгромлювач абсурду. І сьогодні я вам розкажу, як у Китаї народилася професія майбутнього: «офісний актор».

Ні, це не роль у фільмі. Це коли ти платиш гроші, щоб сидіти в офісі, робити вигляд, що працюєш, і викладати фоточки в соцмережі.

Уявіть ситуацію: безробіття серед молоді — понад 14%. Реальна робота — як безкоштовний Wi-Fi у метро: всі чули, але ніхто не бачив. І от на цьому тлі з’являються так звані «Pretend To Work Companies» — «компанії удаваної роботи».

Пакет послуг:

  • Місце в офісі — справжній стіл, стілець і навіть комп’ютер, щоб виглядало по-діловому.
  • Інтернет — щоб можна було або «шукати вакансії», або, ну ви розумієте, мемчики з котами.
  • Кухня з чаєм і снеками — бо робота без печива не рахується.
  • Колеги — такі ж, як ти, актори великого серіалу «Я працюю».

Все це щастя коштує 4–7 доларів на день. І люди реально ходять туди щодня, з 8 ранку до пізньої ночі.

Ось, наприклад, містер Чжоу. Йому 30, він прогорів зі своїм бізнесом, але вирішив не здаватися. Знайшов у соцмережах «офіс удаваної роботи», заплатив абонемент і тепер живе, як у корпоративній казці:

  • Зранку фоточка «Я вже на роботі».
  • Вдень — пост «Обід із колегами».
  • Ввечері — «Ще трошки попрацюю і піду».

Батьки в захваті: «Наш син — молодець, не сидить без діла». А син — спокійний, бо хоч і без зарплати, але з «робочим» графіком і новими друзями.

Ще одна учасниця, Сяовень, пішла ще далі. Її університет вимагає, щоб протягом року після випуску був контракт чи стажування, інакше диплом — до побачення. Що вона зробила? Заплатила за місце в офісі, сфоткалася і відправила фото в університет як доказ «стажування». А сама сиділа й писала онлайн-новели. Легендарний рівень креативності.

Власник одного з таких офісів каже:

«Я продаю не стіл і стілець, я продаю гідність».

Люди приходять, щоб не відчувати себе «нікому не потрібними». Звучить глибоко, але якщо чесно — трохи як платне членство в клубі тих, хто вдає, що вони не безробітні.

Соціологи пояснюють, що це все відчуття безсилля. Роботи нема, перспектив нема, але є бажання зберегти обличчя перед друзями, родиною чи суспільством. І тут у хід іде «легкий офісний театр».

Але не все так сумно. Є ті, хто реально використовує цей час. Той же Чжоу зараз вчить AI-інструменти, бо бачить, що в вакансіях це вже вимагають. І якщо так піде далі, то з «офісного актора» він може перетворитися на реального спеціаліста.

Тож питання: це винахідливість чи самообман? Залежить від того, як ти використовуєш цей «робочий час». Можна 8 годин дивитися відео з танцюючими ламами, а можна за цей час вивчити нову професію.

Мораль? У світі, де іноді доводиться платити, щоб «попрацювати», головне — заздалегіть подумати, в якій сфері працювати. Щоб не ви платили за те, щоб ходити на роботу, а вам за це платили.